- кваліфікований
- —————————————————————————————кваліфіко́ваний 1дієприкметниквід: кваліфікува́ти—————————————————————————————кваліфіко́ваний 2прикметникз високою кваліфікацією
Орфографічний словник української мови. 2005.
кваліфікований
Смотреть что такое "кваліфікований" в других словарях:
кваліфікований — [квал іф іко/ванией] м. (на) ному/ н ім, мн. н і … Орфоепічний словник української мови
кваліфікований — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до кваліфікувати 1), 2). 2) Який має високу кваліфікацію (у 2 знач.). || Який вимагає спеціальних знань, доброї кваліфікації. •• Кваліфіко/ваний зло/чин злочин, який скоєний за обтяжуючих відповідальність обставин… … Український тлумачний словник
кваліфікованість — ності, ж. Властивість за знач. кваліфікований 2). Достатня кваліфікованість робітників … Український тлумачний словник
кваліфіковано — Присл. до кваліфікований 2) … Український тлумачний словник
некваліфікований — а, е. Який не має кваліфікації. || Який не вимагає, не потребує спеціальних знань, підготовки, кваліфікації … Український тлумачний словник
висококваліфікований — а, е. Який має високу кваліфікацію … Український тлумачний словник
декваліфікований — а, е. Який втратив кваліфікацію … Український тлумачний словник
малокваліфікований — а, е. Який не має достатньої кваліфікації … Український тлумачний словник
електромонтер — а, ч. Кваліфікований робітник, що займається електромонтажем та лагодить електричне обладнання, устаткування і т. ін.; монтер … Український тлумачний словник
компетентний — а, е. 1) Який має достатні знання в якій небудь галузі; який з чим небудь добре обізнаний; тямущий. || Який ґрунтується на знанні; кваліфікований (у 2 знач.). 2) Який має певні повноваження; повноправний, повновладний … Український тлумачний словник
